«У серпні на Західній Україні традиційно починаються прощі до святих місць, - пише газета «Репортер». - На дорогах часто можна побачити гурти людей. Інколи вони йдуть злагодженою процесією на чолі зі священиком, з фанами та образами. Інколи їх можна сплутати зі звичайними туристами, якби не стільки літніх жіночок. Така хода особливо поширена у нас, на Західній Україні, і кожен знає, що люди ці — прочани».  

Та, виявляється, не всі прочани намагаються повторити свій піший шлях.

«Пані Орися з Тисменицького району йшла пішки на прощу до Зарваниці лише один раз і каже, що більше не піде.

«Наші жінки тоді йшли цілою дорогою. Скільки б організатори не просили їх якось дати вільно рухатися машинам, нічого не помагало. Всю дорогу балакали між собою, здається, обсудили, всіх людей у селі і всіх політиків. А як сіли обідати, то лишили по собі купу сміття, — розповідає жінка. — Краще я на другий раз поїду машиною, і того всього не буду бачити».

Зі слів пані Орисі, видається, що ці люди йшли не на прощу, а займалися таким собі релігійним туризмом. Який, до речі, останнім часом стає дуже популярним», - пише далі газета.

Поки одні шукають духовних скарбів, інші прагнуть віднайти скарби минулого, зокрема відомого ватажка карпатських опришків Олекси Довбуша.

«Понад сотню років тому Гуцульщина переживала справжню "золоту лихоманку". З усіх куточків Австро-Угорщини до карпатських лісів сходилися авантюристи, які шукали по горах скарби Довбуша, - пише газета «Галицький Кореспондент», - У 1895 року газета "Дiло" повiдомила, що якийсь дiдок iз Угорщини пiдмовив селян гуцульського Пiстиня Косiвського повiту шукати Довбушевi скарби, мiсце яких йому, начебто, вiдоме. Заiнтригованi гуцули взялися за лопати i, керуючись вказівками старого, викопали довгу нору глибиною кiлька сажнiв. Скарбiв, проте, так i не знайшли».

Тепер за версією газетярів треба копати в селі Гаврилівка:

«У наш час знаменитий фольклорист Степан Пушик записав давній переказ про Довбушів скарб від мешканця села Гаврилiвки Надвiрнянського району. В легенді йдеться про те, що Довбуш проходив через Гаврилiвку у Великодні свята. Коли задзвонили в церквi дзвони, опришки вирiшили далi не йти, спинилися, поскидали сакви. Тодi викопали яму i закопали грошi, якi несли з собою. Оскільки того року Довбуша вбили, то за скарбом ніхто не повернувся».

Тим часом інші  мисливці - мисливці за дичиною нарешті дочекалися відкриття сезону полювань, що стартує 15 серпня. З огляду на релігійну специфіку Галичини в Івано-Франківській області сталися певні зміни що правил полювання. Обласний тижневик «Галичина» пише:

«Якщо раніше можна було полювати лише в суботу та неділю, то тепер додали ще й середу, а для мисливців з собаками лягавих порід та спанієлями — й четвер з 16 год. Щоправда, для цього треба придбати окрему відстрілочну картку. Ці зміни пов’язані з тим, що чимало наших мисливців у неділю не беруть до рук зброю. Для більшості з них це світлий, святковий день, коли зранку йдуть до церкви, після чого йти на полювання для них не заведено».

Ще одна  традиційна серпнева особливість – підготовка дітей до школи.

«Починаючи із середини серпня, канцелярські магазини нагадують вулик. Адже всі знають відомий алгоритм – що ближче до 1 вересня, то дорожче, - пише газет «Репортер».   

«Нині є дивна тенденція: на базарах продавці нудьгують, а в магазини не протиснешся…В народі побутує стереотип, що на базарі дешевше. Ціни на базарі та в крамницях справді відрізняються. Втім, часто на користь магазинів. До прикладу, на базарі вітчизняний зошит на 12 аркушів коштує 1,50 грн., а в одному із центральних магазинів – 1,25 грн. Натомість, усі продавці зізнаються: «Якщо чесно, то цього року ціни таки виросли. Наприклад, цей записник за 16 грн. торік можна було придбати за 12‑13». Зростання цін пов’язують із курсом долара. Де справді може виявитись дешевше – то це на гуртівнях. Щоправда, й там кажуть, що в порівнянні з минулорічними ціни виросли на 30‑50 %».

Газеті «Івано-Франківський оглядач» вдалося зафіксувати один визначний успіх у нашій медицині:

 «За останні три роки на Прикарпатті зафіксована рекордна кількість донорів. Нині все більше охочих здати кров. Звісно за гроші. В Івано-Франківському обласному центрі переливання крові за шість місяців цього року з забору крові виконали річний план на 75:%.... за українським законодавством донори мають два дні звільнення від роботи та 21 грн.50 коп. на обід, а ще справку, що засвідчує добровільне донорство».

У той же час газета «Прикарпатська Правда» пропонує по новому оцінювати роботу медиків:

«Ми живемо досі за радянськими правилами, адже в нас ефективність роботи охорони здоров’я оцінюється за сурогатними показниками: скільки часу в лікарні були зайняті ліжка, скільки хворих прийняв лікар і тому подібне… Та ніхто не звітує, чи вилікувався кожний конкретно хворий. Якщо б кожний лікар звітував, скільки хворих він вилікував, тоді б стало зрозуміло, скількох медиків дармоїдів, які не вміють лікувати, справно кормить бюджет».

А якщо спробувати, власне, тим, що вилікуватися, платити за це гроші і звільняти на два дні від роботи, як за донорство, тоді мабуть вдасться не тільки гроші з бюджету на утримання лікарень зекономити, але й суттєво покращити життя галичан.

Василь Хом’як, « ОстроВ»